Ви є тут
ЕПІЗООТИЧНА СИТУАЦІЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ НЕМАТОДОЗІВ ТРАВНОГО КАНАЛУ ОВЕЦЬ В УМОВАХ ГОСПОДАРСТВ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Нематодози травного каналу овець поширені як в Україні, так і за її межами. Збудники цих захворювань у вигляді моноінвазій, а також за асоціативного перебігу з іншими інвазійними хворобами, завдають вівцегосподарствам значних економічних збитків. Систематичні моніторингові дослідження, які здійснюються з метою встановлення характерної для певного регіону гельмінтофауни, є запорукою успішної боротьби з паразитарними хворобами. Відомості про видовий склад збудників, що спричинюють інвазійні захворювання у тварин на території певного регіону, дозволяють провести науково обґрунтований підбір препаратів та застосувати ефективні, економічно обґрунтовані лікувально-профілактичні заходи. Тому метою досліджень було встановити поширення нематодозів травного каналу овець та особливостей їх перебігу в умовах вівцегосподарств території Київської області (Центральний регіон України). Дослідження проводили в умовах вівцегосподарств Київської області (Баришівського, Білоцерківського, Згурівського, Переяслав-Хмельницького, Сквирського, Таращанського, Фастівського та Яготинського районів). Гельмінтоовоскопію проб фекалій проводили за методом Мак Мастера. За результатами копроовоскопічної діагностики овець, на території Київської області встановлено значне розповсюдження нематодозів травного каналу (екстенсивність інвазії становила 48,79 %). За морфологічними ознаками яєць, виділених з фекалій хворих тварин, встановлено паразитування нематод з трьох підрядів: Strongylata (38,98 %), Trichocephalata (33,36 %) та Rhabditata (27,66 %). Зареєстровано, що найбільш неблагополучними щодо нематодозів травного тракту виявилися вівцегосподарства Білоцерківського, Яготинського та Згурівського районів (ЕІ – 61,49; 59,73 та 54,17 % відповідно). Захворювання реєстрували у вигляді як моно- так і мікстінвазії. Домінуючим виявився асоціативний перебіг захворювань (75,03 % від загальної кількості хворих тварин) з дво-, три-, чотири- та п’ятикомпонентними асоціаціями збудників паразитів овець (47,63; 35,47; 11,50 та 5,40 % відповідно). Встановлено, що нематодози травного каналу овець (стронгіляти травного каналу, стронгілоїдеси та трихуриси) перебігають у складі мікстінвазій, співчленами яких є: еймерії, монієзії та мелофаги у різних комбінаціях.
Ключові слова: нематодози, стронгілятози травного каналу, трихуриси, стронгілоїдеси, копроовоскопічні дослідження.
doi: 10.33245/2310-4902-2019-149-1-75-84
https://orcid.org/0000-0003-3955-33771. Ukrainian chernozems as a factor in global food security and resilience of agriculture to climate change/ S. Baliuk et al. Global symposium on soil organic carbon, 21–23 March 2017. Rome, Italy, 2017. URL: http://www.fao.org/3/a-bs034e.pdf.
2. Прокопенко К. О., Удова Л. О. Сільське господарство України: виклики і шляхи розвитку в умовах зміни клімату. Економіка і прогнозування. 2017. № 1. С. 92-107. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econprog_2017_1_8.
3. Чорний В. А. Вікова та сезонна динаміка монієзіозу овець в Очаківському районі Миколаївської області. Аграрний вісник Причорномор’я. 2011. № 59. С. 160–163.
4. Приходько Ю. О., Бирка В. І., Мазанний О. В. Паразитофауна овець і кіз Сходу України. XIV Конференція Українського наукового товариства паразитологів, (м. Ужгород, 21–24 вересня 2009 р.): тези доповіді. 93 с.
5. Волошина Н. О., Кілочицький П. Я. Екологічні аспекти формування паразитарного забруднення на урбанізованих територіях. Науковий вісник Чернівецького університету. Біологія (Біологічні системи). 2010. Т. 2 (4). С. 50–53.
6. Бойко О. О. Гельмінтофауна овець і кіз. Вісник Дніпропетровського університету. Біологія, медицина. 2015. № 6 (2). С. 87–92.
7. Eslami A., Meydani М., Maleki S., Zargarzadeh А. Gastrointestinal nematodes of wild sheep (Ovis orientalis) from Iran. Journal of Wildlife Diseases. 1979. №. 15 (2). P. 263–265. Doi:https://doi.org/ 10.7589/0090-3558-15.2.263.
8. Gupta R. P., Yadav C. L. Chaudhri S. (1987). Epidemiology of gastrointestinal nematodes of sheep and goats in Haryana, India. Veterinary Parasitology. 1987. №. 24 (1-2). P. 117–127. Doi:https://doi.org/10.1016/0304-4017(87)90136-1.
9. Gari Z., Melaku M., Bekele T. Prevalence of Abomasal Nematodes in Sheep Slaughtered at Jimma Town Municipality Abattoir, South West Ethiopia. International Journal of Advanced Research in Biological Sciences. 2017. № 4 (12). P. 1–7. Doi:https://doi.org/ 10.22192/ijarbs.2017.04.12.001.
10. Колесников В. И., Стариков И. А., Четвертнов В. И., Локтева М. С. Экономический ущерб при гельминтозах. Ветеринария. 2001. № 10. 12 с.
11. Sultan K., Elmonir W., Hegazy Y. Gastrointestinal parasites of sheep in Kafrelsheikh governorate, Egypt: Prevalence, control and public health implications. Beni-Suef University Journal of Basic and Applied Sciences. 2016. №. 5 (1). P. 79–84. Doi:https://doi.org/ 10.1016/j.bjbas.2015.12.001.
12. Jabar Aziz K., Ibrahim Ahmed A., Othman Abdullah S. Prevalence of gastrointestinal nematodes parasites from sheep and evaluation of some anthelminthic resistance in Erbil Governorate. Basrah Journal of Veterinary Research. 2015. № 14 (1). P. 1–11. Doi:https://doi.org/ 10.33762/bvetr.2015.99659.
13. Prevalences of gastrointestinal parasites in sheep and parasite-control practices in NW Spain/ J. Pedreira et al. Preventive Veterinary Medicine. 2006. № 75 (1-2). P. 56–62. Doi:https://doi.org/10.1016/j.prevetmed.2006.01.011.
14. Epizootological study of small ruminant gastrointestinal strongyles in Gamo-Gofa Zone, Southern Ethiopia/ N. Mohammed et al. Journal of Parasitic Diseases. 2014. № 40(2). P. 469–474. Doi:https://doi.org/10.1007/s12639-014-0528-1.
15. Anteneh W., Sagni G., 2017. Gastrointestinal nematodes of small ruminants in Guto Gida District, East Wolloega, Ethiopia. Journal of Veterinary Medicine and Animal Health. 2017. № 9 (5). P.83–87. Doi:https://doi.org/10.5897/ jvmah2012.028.
16. Getachew M., Tesfaye R., Sisay E. Prevalence and Risk Factors of Gastrointestinal Nematodes Infections in Small Ruminants in Tullo District, Western Harerghe, Ethiopia. Journal of Veterinary Science & Technology. 2017. 08 (02). Doi:https://doi.org/10.4172/2157-7579.1000428.
17. Sangma A., Begum N., Roy B., Gani M. Prevalence of helminth parasites in sheep (Ovis aries) in Tangail district, Bangladesh. Journal of the Bangladesh Agricultural University. 2013. № 10 (2). P. 235–244. Doi:https://doi.org/10.3329/ jbau.v10i2.14913.
18. Lassen B., Järvis T., Mägi E. Gastrointestinal parasites of sheep on Estonian islands. Agraarteadus. Journal of Agricultural Science. 2013. № XXIV (1). P. 7-14. URL: http://agrt.emu.ee/pdf/2013_1_lassen1.pdf.
19. Iboyi M., Agada P., Imandeh N. Study on the Prevalence of Fascioliasis on Cattle Slaughtered at Minna Modern Abattoir, Niger State, Nigeria. Journal of Applied Life Sciences International. 2017. № 15 (3). P. 1–6. Doi: https:// doi.org/10.9734/jalsi/2017/35598.
20. Cernanska D., Varady M., Corba J. The occurrence of sheep gastrointestinal parasites in the Slovak Republic. Helminthologia. 2005. № 42. P. 205-209.
21. Swarnkar C. P., Singh D. Epidemiology of ovine gastrointestinal parasites under different worm management strategies at an organized farm in arid Rajasthan. Indian Journal of Small Ruminants (The). 2015. № 21 (1). 53 p. Doi: https:// doi.org/10.5958/0973-9718.2015.00037.9.
22. Мельничук В. В., Степанюк В. К. Вікова динаміка стронгілятозів органів травлення овець на території Полтавської області. Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2016. № 3. С. 81–83. Doi:https://doi.org/ 10.31210/visnyk2016.03.18.
23. Євстаф’єва В.О., Гришко А.О., Перебийніс О.В. Нематодіроз у складі мікстінвазій травного каналу овець в умовах господарств Полтавської області. Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. 2016. № 33 (2).
С. 131-134.
24. Бирка В. І., Приходько Ю. О., Мазанний О. В., Гілєва М. І. Особливості епізоотології, діагностика та боротьба з трихурозом і супутніми інвазіями дрібної рогатої худоби при сумісному утриманні. Наукові праці Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет». Серія: Ветеринарні науки. 2013. Вип. 151. С. 136–143.
25. Богач М. В., Богач Т. В, Бондаренко Л. В., Півень О.Т. Вікова динаміка кишкових паразитозів овець в господарствах Одеської області. Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. 2015. № 30 (2). С. 213-217.
26. Бирка В. І., Мазанний О. В., Нікіфорова О. В. Еймеріозно-трихурозна інвазія овець (поширення, прояв та лікування). Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. Ветеринарні науки. 2017. Вип. 34. Ч. 2. С. 282–287.
27. Соловьев Б. Н. Заболевание овец, вызываемое нематодирами и эймериями в ассоциации в северной зоне Нижнего Поволжья: автореф. дис. канд. вет. наук: 03.00.19. Саратов, 1984. 21 с.
28. Терентьева З. Х. Паразитофауна и формирование паразитоценозов у овец и коз в условиях Южного Урала: автореф. дис. д-ра биол. наук: 03.02.11. Москва, 2012. 41 с.
29. Бирка В. І., Березовський А. В. Паразитофауна молодняка овець. Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. Ветеринарні науки. 2003. Вип. 11 (35). Ч. 2. С. 72–75.
| Долучення | Розмір |
|---|---|
 melnuchyk_1_2019.pdf | 11.24 МБ |