Коростяні кліщі зокрема та залишаються небажаними однак постійними співчленами зооценозів у мегаполісах всього світу. Цьому сприяє контакт свійських тварин із дикими родичами лисицями єнотоподібними собаками койотами котрі масово уражені різними видами акариформних кліщів. Метою досліджень було з’ясувати епізоотичну ситуацію щодо демодекозу та саркоптозу свійських собак у Києві, а також встановити джерела їх зараження. Фактичні результати були одержані на базі «Ветеринарної клініки доктора Медведєва» (м. Київ) за даними рутинної роботи з пацієнтами впродовж 2009–2020 рр. Діагностичні процедури передбачали клінічний і дерматологічний огляд собак, дослідження зіскрібків шкіри, трихоскопію, скотч-тест, люмінесцентний тест із лампою Вуда та інші. За 11 років було проведено 1473 дерматологічних огляди свійських собак. Із них збудниками демодекозу були уражені 230 собак (15,6 %) віком від 5 місяців до 7 років. Саркоптоз траплявся значно рідше: всього 59 уражених собак (4,0 %). Обидва акарози мали сезонний прояв, із підвищенням рівня захворюваності восени та взимку. Щодо породного чинника: до демодекозу були більш схильні мопси (10,43 %), стафордширські тер’єри (10,0 %) та французькі бульдоги (9,56 %); до саркоптозу – дратхаари (13,6 %), німецькі ягдтер’єри (11,9 %) і курцхаари (10,2 %). Джерелом зараження свійських собак декоративних порід кліщами Sarcoptes scabei var. canis найчастіше були безпритульні собаки та коти. Мисливські собаки, здебільшого, уражувалися в сезон полювання, під час контакту з тваринами дикої фауни (переважно лисицями). Клінічні прояви акарозів були найчастіше притаманні молодим тваринам не старше 3-ох років (70,5 і 76,7 % по демодекозу і саркоптозу відповідно). Крім того, у кобелів частіше виявляли саркоптоз (59,3 %), у сук – демодекоз (53,9 %).

Ключові слова: короста, кліщі, Sarcoptes scabei, Demodex canis, поширення, собаки, лисиці.