Ви є тут

Головна » 2020 » Науковий вісник ветеринарної медицини № 1'2020

Епізоотична ситуація щодо нематодозів шлунково-кишкового каналу собак

Нематодози шлунково-кишкового каналу поширені серед собак не тільки на території України, але й у більшості країн світу. Економічні збитки в собаківництві за інвазійних хвороб досить важко вираховувати в матеріальному плані, але вони чітко проявляються щодо здоровʼя тварини. Тому метою досліджень було зʼясувати епізоотичну ситуацію відносно нематодозів шлунково-кишкового каналу у собак різних вікових, статевих та породних груп в Білоцерківському районі Київської області. Дослідження проводили на території одноосібних господарств приватного сектору 15-ти населених пунктів Білоцерківського району та на територіях притулків для бездомних тварин м. Біла Церква. Овоскопічні дослідження проводили комбінованим методом, стандартизованим за Г.О. Котельниковим та В.М. Хреновим з використанням насиченого розчину гранульованої аміачної селітри зі щільністю 1,3. За результатами дослідження проб фекалій від собак було встановлено значне поширення нематодозів шлунково-кишкового каналу (ЕІ склала 50,18 %). Виділені яйця таких нематод як Trichuris vulpis, Toxocara canis, Ancylostoma caninum, Toxascaris leonina, Strongyloides stercoralis. Захворювання реєстрували у вигляді моноінвазій, серед яких на трихуроз припадала найбільша частка уражених (27,11 %), токсокароз (6,59 %), анкілостомоз (1,83 %) та міксінвазій, у складі яких знову ж лідирували трихуриси. Найбільш уражені були тварини від народження до 7 років. Щодо статі, то більш вразливими були самки. Найвища екстенсивність інвазії була серед безпородних собак (51,56 %). Більшість собак цієї групи уражені трихурисами (54,55 %) та міксінвазіями (29,29 %), до складу яких також входив T. vulpis. Породи німецька вівчарка, такса, російський спанієль мали найбільший відсоток ураженості нематодами серед усіх досліджених порід. Найбільший відсоток серед збудників, які паразитували у шлунково-кишковому каналі собак, припадав на Trichuris vulpis, що охопив більшу половину (52,63 %) порід, міксінвазії склали 28,94 %, до складу яких увійшов T. vulpis. Стійкими виявилися породи бельгійська вівчарка, ши-тцу, російськоєвропейська лайка, алабай.

Ключові слова: собака, інвазія, трихуроз, токсокароз, анкілостомоз, токсаскароз, поширення, копроовоскопічні дослідження, екстенсивність інвазії, інтенсивність інвазії.

 

САЙЧЕНКО І.В. https://orcid.org/0000-0003-3551-9075


АНТІПОВ А.А. https://orcid.org/0000-0003-3955-3377


  1. Prevalence of Intestinal Helminth Infections in Dogs and Two Species of Wild Animals from Samarkand Region of Uzbekistan / Yong T.S., et al. Korean J Parasitol. 2019. № 57(5). P. 549−552. Doi: https://doi.org/10.3347/ kjp.2019.57.5.549.
  2. Canine fecal contamination in a metropolitan area (Milan, north-western Italy): prevalence of intestinal parasites and evaluation of health risks / Zanzani S.A., et al. Scientifi c World Journal. 2014. Vol. 2014. 6 p. Doi: https:// doi.org/10.1155/2014/132361.
  3. Лабораторна діагностика паразитарних захворювань м’ясоїдних тварин: методичні рекомендації / Павленко С.В., та ін. Київ, 2005. 47 с.
  4. Zoonotic Helminth Diseases in Dogs and Dingoes Utilising Shared Resources in an Australian Aboriginal Community / Smout F.A., et al. Trop Med Infect Dis. 2018. №3(4). 110 p. Doi:https://doi.org/10.3390/tropicalmed3040110.
  5. Prevalence of intestinal helminths of red foxes (Vulpes vulpes) in central Europe (Poland): a signifi cant zoonotic threat / J. Karamon, et al.Parasit Vectors. 2018. №11(1). 436 p. Doi:https://doi.org/10.1186/s13071-018-3021-3.
  6. Bindke J.D., Springer A., Böer M., Strube C.Helminth Fauna in Captive European Gray Wolves (Canis lupus lupus) in Germany. Front Vet Sci. 2017. №4. 228 p. Doi:https://doi. org/10.3389/fvets.2017.00228.
  7. Helminth infections in faecal samples of Apennine wolf (Canis lupus italicus) and Marsican brown bear (Ursus arctos marsicanus) in two protected national parks of central Italy/ B. Paoletti, et al. Ann Parasitol. 2017. № 63(3). P. 205−212. Doi: https://doi.org/ 10.17420/ap6303.107.
  8. Molecular Identifi cation of Trichuris suis and Trichuris trichiura Eggs in Human Populations from Thailand, Lao PDR, and Myanmar/ I. Phosuk, et al. Am J Trop Med Hyg. 2018. № 98(1). P. 39−44. Doi:https://doi.org/10.4269/ajtmh.17-0651.
  9. Invasive forms of canine endoparasites as a potential threat to public health - A review and own studies/ M. Felsmann, et al. Ann Agric Environ Med. 2017. № 24(2) P. 245−249. Doi:https://doi.org/10.5604/12321966.1235019.
  10. Parasite species of the endangered Iberian wolf (Canis lupus signatus) and a sympatric widespread carnivore/ A. Figueiredo, et al. Int J Parasitol Parasites Wildl. 2016. №5(2). P. 164−167. Doi:https://doi.org/10.1016/j. ijppaw.2016.04.002.
  11. Gillespie S., Bradbury R.S. A Survey of Intestinal Parasites of Domestic Dogs in Central Queensland/Trop Med Infect Dis. 2017. № 2(4). 60 p. Doi: https://doi.org/10.3390/ tropicalmed2040060.
  12. Scaramozzino P., Carvelli A., Iacoponi F., De Liberato C. Endoparasites in household and shelter dogs from Central Italy. Int J Vet Sci Med. 2018. № 6(1). P. 45−47. Doi:https://doi.org/10.1016/j.ijvsm.2018.04.003.
  13. Helminth control in kennels: is the combination of milbemycin oxime and praziquantel a right choice?/ L. Rinaldi, et al. Parasit Vectors. 2015. P. 8−30. Doi: https:// doi.org/10.1186/s13071-015-0647-2.
  14. Mukaratirwa S., Singh V.P. Prevalence of gastrointestinal parasites of stray dogs impounded by the Society for the Prevention of Cruelty to Animals (SPCA), Durban and Coast, South Africa. Journal of the South African Veterinary Association. 2010. № 81(2). P. 123–125.
  15. Сорока Н.М., Дахно Ю.І. Гельмінтофауна собак центральної частини України. Науковий вісник НУБіП України. К., 2010. Вип. 151. Ч. 2. С. 176–178.
  16. Sulieman Y., Zakaria M.A., Pengsakul T. Prevalence of intestinal helminth parasites of stray dogs in Shendi area, Sudan. Ann Parasitol. 2020. № 66(1). Р. 115–118. Doi:https:// doi.org/10.17420/ap6601.246.
  17. Никулин Ю. Т. Реактивные гистологические изменения в лимфатических узлах при экспериментальном токсокарозе. Тр. VII Междунар. науч.-практ. конф. «Современные аспекты патогенеза, клиники, диагностики, лечения и профилактики протозоозов, гельминтозов и арахноэнтомозов человека, животных и растений». Витебск: ВГМУ, 2010. С. 162–165.
  18. Прийма О. Б. Поширення та сезонна динаміка токсокарозу собак різних порід у Львівській області.Науковий вісник ЛНУВМБТ ім. С. З. Гжицького, 2010. Т. 12. № 3 (45). Ч. 1. С. 182–185.
  19. Venco L., Valenti V., Genchi M., Grandi G. A Dog with Pseudo-Addison Disease Associated with Trichuris v ulpis Infection. J Parasitol Res. 2011. 3 p. Doi: https://doi. org/10.1155/2011/682039.
  20. Car S., Croton C., Haworth M. Pseudohypoadrenocorticism in a Siberian Husky with Trichuris vulpis Infection. Case Rep Vet Med. 2019. 5 p. Doi: https://doi.org/ 10.1155/2019/3759683.
  21. Morphobiological analysis of Trichuris vulpis (Nematoda, Trichuridae), obtained from domestic dogs/ V.A. Yevstafi eva et al. Regulatory Mechanisms in Biosystems. 2019. № 10(2). P. 165−171. Doi:https://doi. org/10.15421/021924.
  22. Al-Jassim K.B.N., Mahmmod Y.S., Salem Z.M., AlJubury A. Epidemiological investigation of gastrointestinal parasites in dog populations in Basra province, Southern Iraq. J Parasit Dis. 2017. № 41(4). P. 1006−1013. Doi: https://doi. org/10.1007/s12639-017-0926-2.
  23. Contamination of Italian parks with canine helminth eggs and health risk perception of the public/ G. Simonato et al. Prev Vet Med. 2019. Vol. 172. Doi: https://doi. org/10.1016/j.prevetmed.2019.104788.
  24. Клименко О. С. Поширення кишкових нематодозів собак у приватних господарствах Полтавської області. Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2011. № 4. С. 25–28.
  25. A fi eld survey on parasites and antibodies against selected pathogens in owned dogs in Lilongwe, Malawi/ K. Alvåsen et al. J S Afr Vet Assoc. 2016. № 87(1). P. 100−106. Doi:https://doi.org/10.4102/jsava.v87i1.1358.
  26. Endoparasitic infections in dogs from rural areas in the Lobos District, Buenos Aires province, Argentina/ M.C. Dopchiz  et al. Rev Bras Parasitol Vet. 2013. № 22 (1). P. 92−97. Doi: https://doi.org/10,1590 / s198429612013005000008.
  27. Hasegawa H., Dewi K. Two new species of Тrichuris (Nematoda: Trichuridae) collected from endemic murines of Indonesia. Zootaxa. 2017. № 4254(1).  P. 127–135.
  28. Prevalence of gastrointestinal parasites in domestic dogs in Tabasco, southeastern Mexico/ O.M. Torres-Chablé et al. Rev Bras Parasitol Vet. 2015. № 24(4). P. 432−437. Doi:https://doi.org/10.1590/S1984-29612015077.
  29. First report of Eucoleus boehmi (syn. Capillaria boehmi) in dogs in north-western Italy, with scanning electron microscopy of the eggs/ M. Magi et al. Parasite. 2012. № 19 (4). P. 433−435. Doi:https://doi.org/10.1051/ parasite/2012194433.
  30. Про стан захворюваності населення на гельмінтози в м. Тернополі / Є. С. Безрукий  та ін. Зб. матеріалів науково-практичної конференції «Довкілля і здоров᾿я». Тернопіль: Укрмедкнига, 2013. 12 с.
  31. Gastrointestinal helminths in dog feces surrounding suburban areas of Lower Dir district, Pakistan: A public health threat/ W. Khan et al. Braz J Biol. 2019. S151969842019005014101. Doi: https://doi.org/10.1590/15196984.211956.
ДолученняРозмір
PDF icon sajchenko_1_2020.pdf3.74 МБ
2020
Науковий вісник ветеринарної медицини № 1'2020