Зовнішні механічні пошкодження є досить поширеною проблемою хірургічного профілю у молочному скотарстві. Найвища частота ранових пошкоджень у ділянках кінцівок, а найменша – у ділянці спини та хвоста. Найчастіше у корів зустрічаються колото-рвані рани, які схильні до інфікування. Інфекційні ускладнення травм і некоректне лікування в сукупності призводять до зниження продуктивності, передчасної вибраковки тварин, а інколи до їх загибелі. Тому нині актуальним є аналіз лікувальних засобів та їх ефективності у великої рогатої худоби за ускладнення випадкової рани анаеробною інфекцією. Розглянутий нами клінічний випадок стосувався корови 1-ої чи 2-ої лактації, що отримала колото-рвану рану в ділянці підгрудка у напрямі підлопаткової ділянки. Тварина намагалася подолати огоржу і травмувалася кінцем арматури. Протокол лікування передбачав первинну допомогу щодо зупинки кровотечі промивання порожнини рани антисептиком, внесення в неї антибактеріальної присипки і закриття швами, внутрішньом’язове введення цефтіокліну. Після розвитку інфекційно-запального ускладнення в рані та бактеріологічного дослідження лікування включало промивання Н2О2, дренування з маззю «Левосин» та «Нітацид», метронідозол, біцилін-3, а з початком гранулювання рани – гідрофобні мазі. Отже, обґрунтовано поєднання системної антибактеріальної терапії, раціональної хірургічної тактики і дренування, місцеве використання активно діючих фармакологічних засобів з антибактеріальними, знеболювальними та гіперосмолярними властивостями, що забезпечує ефективне лікування навіть великих за площею та в анатомічно складних ділянках осередків анаеробної ранової інфекції.

Ключові слова: травматизм корови, рани, гнійне запалення, лікування ран, мазі на гідрофільних основах, загоєння ран.