Ви є тут

Практика судово-ветеринарної експертизи живих тварин з ознаками каліцтва

Диспозиція частини 1 статті 299 Кримінального Кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, зокрема щодо заподіяння їм тілесних ушкоджень у вигляді каліцтва. Проте нормативно-правові акти та джерела наукової літератури не містять визначення поняття каліцтва тварин та процедури його встановлення. Тому метою дослідження було проаналізувати практику судово-ветеринарної експертизи тілесних ушкоджень тварин, наслідком яких стало каліцтво. У роботі показано, що авторською дефініцією каліцтва тварин є стійкі розлади здоров’я тварини через тілесне ушкодження чи його наслідки, вроджених вад розвитку, захворювань, нещасного випадку, що призвело до повної або часткової втрати будь-якого органа чи ділянки тіла тварини, або до повної чи часткової втрати лише функцій органа чи ділянок тіла тварини, що при взаємодії тварини із зовнішнім середовищем може призвести до стійкої втрати або значного обмеження можливості забезпечувати фізіологічні прояви життєдіяльності на рівні з іншими тваринами цього виду (харчування, розмноження, орієнтація та переміщення в просторі, координація рухів, ведення природного способу життя, контакту з іншими тваринами, самозахисту, здатності до виконання корисної роботи тощо), а також спотворює зовнішній вигляд тварини через знівечення частин тіла в результаті деформації, а також їх фізичної відсутності. Метою судово-ветеринарного дослідження живої підекспертної тварини з ознаками каліцтва є визначення локалізації, прояву ступеня тяжкості шкоди, заподіяної здоров’ю тварини, особливостей каліцтва, ступеня обмеженості життєдіяльності тварини у зв’язку із заподіяним каліцтвом, а також вирішення інших завдань в межах компетенції судово-ветеринарного експерта, а також за запитом органу чи особи, який (яка) призначив(ла) експертизу або залучив(ла) експерта. Констатовано, що об’єктами судово-ветеринарної експертизи є живі підекспертні тварини з метою встановлення їх каліцтва, зокрема постраждалих від жорстокого поводження чи інших протиправних дій, з ознаками вроджених вад розвитку, патологічних станів, що розвинулися під час вирощування, експлуатації та транспортування тварин; нещасні випадки. З’ясовано, що суб’єктами проведення судово-ветеринарної експертизи підекспертної тварини з метою встановлення її каліцтва є лікарі ветеринарної медицини, які мають вищу ветеринарну освіту, пройшли підготовку з судово-ветеринарної експертизи за експертною спеціальністю 18.1 «Ветеринарні дослідження» та мають кваліфікацію судово-ветеринарного експерта. Вирішуючи питання про заподіяння тварині тілесних ушкоджень, що призвели до каліцтва, судово-ветеринарний експерт має користуватись «Правилами судово-ветеринарного визначення ступеня тяжкості шкоди, заподіяної здоров’ю тварини», «Методикою судово-ветеринарного дослідження тварин з метою встановлення їх каліцтва».

Ключові слова: тварини, каліцтво, знівечення тіла, ушкодження, жорстоке поводження, судово-ветеринарна експертиза.

  1. Carlisle-Frank P.,Frank J. M.,Nielsen L. Selective battering of the family pet. Anthrozoos. 2004. Vol. 17 (1). P. 26–42. DOI:10.2752/089279304786991864.
  2. Henry B. C. The relationship between animal cruelty, delinquency, and attitudes toward the treatment of animals. Society&animals. Vol. 12 (3). 2004. P. 185– 207. DOI:10.1163/1568530042880677.
  3. Beirne P. For a nonspeciesist criminology: Animal abuse as an object of study. Criminology. 1999. Vol. 37 (1). P. 117–147. DOI:10.1111/j.1745-9125.1999. tb0 0481.x.
  4. Almeida D.C., Torres S.M.F., Wuenschmann A. Retrospective analysis of necropsy reports suggestive of abuse in dogs and cats. Javma-journal of the american veterinary medical association. 2018. Vol. 252 (4). P. 433–439.
  5. Rowan A. N. Cruelty to animals. Anthrozoos. 1993. Vol. 6 (4). P. 218–220. DOI:10.2752/ 089279393787002169.
  6. 6.Vermeulen H.,Odendaal J. S. J. Proposed typology of companion animal abuse. Anthrozoos. 1993. Vol. 6 (4). P. 248–257. DOI:10.2752/089279393787002178.
  7. de Siqueira A., Cuevas S. E. C., Salvagni F. A., Maiorka P. C. Forensic Veterinary Pathology: Sharp Injuries in Animals. Veterinary pathology. 2016. Vol. 53 (5). P. 979–987. DOI:10.1177/0300985816655850.
  8. Ford J., Alleyne E., Blake E., Somers A. A descriptive model of the offence process for animal abusers: evidence from a community sample. Psychologyc rime & law. 2020. Vol. 27. P. 324–340. DOI:10.1080/1068316X.2020.1798430.
  9. Flynn C. P. Acknowledging the «zoological connection»: A sociological analysis of animal cruelty – Commentary. Society&animals. 2001. Vol. 9 (1). P. 71–87. DOI:10.1163/156853001300109008.
  10. Sims V. K., Chin M. G., Yordon R. E. Don't be cruel: Assessing beliefs about punishments for crimes against animals. A multidisciplinary journal of the interactions between people and other animals. 2007. Vol. 20 (3). P. 251–259. DOI:10.2752/089279307X224791.
  11. Alleyne E., Parfitt C. Adult-Perpetrated Animal Abuse: A Systematic Literature Review. Trauma violence & abuse. 2019. Vol. 20 (3). P. 344–357. DOI:10.1177%2F1524838017708785.
  12. Яценко І. В., Кириченко В. М. Історико-правові аспекти проблеми захисту тварин від жорстокого поводження. Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. Харків, 2013. Вип. 27 (2). С. 240–258.
  13. Зубченко Н.І. Міжнародно-правове співробітництво держав у сфері забезпечення добробуту тварин та їх захисту від жорстокого поводження: монографія / під наук. ред. Т.Р. Короткого. Одеса: Фенікс, 2016. 284 с.
  14. Синоверська Т.І. Міжнародний досвід розслідування жорстокого поводження з тваринами та напрями його запровадження у вітчизняну практику. Науковий вісник публічного та приватного права. 2019. Вип. 1 (1). С. 222–228. DOI:10.32844/2618- 1258.2019.1-1.38.
  15. Головко І.А. Кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08; Київ. нац. ун-т внутр. справ. Київ, 2010. 20 с.
  16. Шуміло О.О. Кримінологічна характеристика та запобігання жорстокому поводженню з тваринами: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Класичний приватний університет. Запоріжжя, 2016. 20 с.
  17. Полтава К. О. Кримінологічна оцінка рівня і динаміки жорстокого поводження з тваринами в Україні та напрями його запобігання. Право і суспільство. 2020. Вип. 1 (1). С. 129–136. DOI:10.32842/2078-3736/2020.1-2.22.
  18. Уварова Н.В. До проблеми кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2018. № 4. С. 138–140. DOI:10.31733/2078-3566-2018-6-138-140.
  19. Калмиков Д. О., Данилевський А. О. Кримінальна та адміністративна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами: монографія. Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2013. 615 с.
  20. Вербіцька М. В. Юридична відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія юридичні науки. 2014. № 1 (3). С. 9–14.
  21. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу: Закон України № 1684-IX від 15.07.2021. URL:zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2341-14#Text (дата звернення – 5.02.2022).
  22. Connor M., Cowan S. L. (2020). Consumer evaluation of farm animal mutilations. Research in veterinary science. Vol. 128. Р. 35–42. DOI:10.1016/j.rvsc.2019.10.006.
  23. Яценко І. В., Дереча Л. М., Париловський О. І. Новітні наукові й практичні здобутки та перспективи розвитку судово-ветеринарної експертизи живих тварин в Україні. Актуальні питання та перспективи розвитку судової експертизи та криміналістики: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 3 вересня 2021 року). Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2021. С. 368–373.
  24. Яценко І. В., Париловський О. І., Жиліна В. М. Порядок судово-ветеринарного встановлення ступеня тяжкості шкоди, заподіяної здоров’ю тварини. Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького. Ветеринарні науки. 2020. Вип. 22 (99). С. 182–192. DOI:10.32718/nvlvet9928.
  25. Gerdin J. A., McDonough S. P. Forensic Pathology of Companion Animal Abuse and Neglect. Veterinary pathology. 2013. Vol. 50 (6). Р. 994–1006. DOI:10.1177/0300985813488895.
  26. Acutt D., Signal T., Taylor N. Mandated Reporting of Suspected Animal Harm by Australian Veterinarians: Community Attitudes. Anthrozoos. 2015. Vol. 28 (3). Р. 437–447. DOI:10.1080/08927936.2015.1052276.
  27. Arkow P. Recognizing and responding to cases of suspected animal cruelty, abuse, and neglect: what the veterinarian needs to know. Veterinary medicineresearch and reports. 2015. Vol. 6. Р. 349–359. DOI:10.2147/VMRR.S87198.
  28. Benetato M. A., Reisman R., McCobb E. The veterinarian's role in animal cruelty cases. Javma-journal of the american veterinary medical association. 2011. Vol. 238 (1). Р. 31–34. DOI:10.2460/javma.238.1.31.
  29. Patronek G. J. Issues for veterinarians in recognizing and reporting animal neglect and abuse. Society&animals. 1997. Vol. 5 (3). Р. 267–280. DOI:10.1163/15685 3097X00178.
  30. McDonough S. P., McEwen B. J. Veterinary Forensic Pathology: The Search for Truth. Veterinary pathology. 2016. Vol. 53 (5). Р. 875–877. DOI:10.1177/0300985816647450.
  31. Forensic veterinary pathology, today's situation and perspectives/T. Ottinger et al. Veterinary record. 2014. Vol. 175 (18). DOI:10.1136/vr.102306.
  32. Byard R. W., Boardman W. The potential role of forensic pathologists in veterinary forensic medicine. Forensic science medicine and pathology. 2011. Vol. 7 (3). Р. 231–232. DOI:10.1007/s12024-011-9241-x.
  33. Listos P., Gryzinska M., Kowalczyk M. Analysis of cases of forensic veterinary opinions produced in a research and teaching unit. Journal of forensic and legal medicine. 2015. Vol. 36. Р. 84–89. DOI:10.1016/j.jflm.2015.08.002.
  34. Mills G. Proving the crime: how veterinary forensics can help. Veterinary record. 2013. Vol. 172(18). 465 р. DOI:10.1136/vr.f2694.
  35. Яценко І. В., Казанцев Р. Г. Особливості структури висновку судово-ветеринарного експерта за результатами дослідження трупа птиці. Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького. Ветеринарні науки. 2021. Вип. 23 (103). С. 6–78. DOI:10.32718/nvlvet10310.
  36. Яценко І. В., Дереча Л. М., Париловський О. І. Особливості структури висновку судово-ветеринарного експерта за результатами дослідження трупа тварини з ознаками насильницької смерті. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: зб. наук. пр. Харків: Право, 2020. Вип. 21. С. 615–639. DOI:10.32353/khrife.1.2020.44.
  37. Яценко І. В., Париловський О. І. Спосіб проведення судово-ветеринарної експертизи живої тварини з укладання висновку судового експерта. Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 110514. 2021.
  38. Яценко І. В., Париловський О. І. Правила судово-ветеринарного визначення ступеня тяжкості шкоди, заподіяної здоров’ю тварини (методичні рекомендації). Харків: ННЦ «ІСЕ ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса», 2021. 47 с.
ДолученняРозмір
PDF icon yatsenko_1_2022.pdf7.05 МБ