Відомо, що основна діагностика отруєння собак зоокумарином ґрунтується на анамнезі та характерних клінічних симптом-
мах. Проте діагностувати це захворювання дуже складно, якщо факт потрапляння отрути в організм тварини не був достеменно
встановлений. Тому загальні принципи діагностики отруєння собак зоокумарином ґрунтуються на клінічній (симптоми, синд-
роми) та лабораторній діагностиці (дослідження крові – анемія, гіпопротеїнемія, підвищення активності лужної фосфатази вна-
слідок гіпоксії, печінкових ферментів, протромбінового часу – час утворення згустку фібрину в плазмі за додавання до неї каль-
цію хлориду і тканинного стандартизованого тромбопластину). За результатами досліджень у собак за отруєння зоокумарином
було  встановлено,  що  загальна  кількість  еритроцитів  та  гематокритна  величина  не  змінювалися  (5,5±0,3  Т/л  та  38,1±
2,86 %, відповідно), а активність ферментів була досить високою (α-амілази – 2903,8±177,3 од/л, АсАТ – 650,9±72,6, АлАТ –
407,9±56,3, ГГТП – 11,65±0,44 од/л), що свідчить про ураження не лише підшлункової залози, а й гепатобіліарної системи в от-
руєних собак. Крім того, у хворих собак встановлена гіпопротеїнемія (38,8±2,54 г/л), гіпербілірубінемія (11,1±1,48 мкмоль/л),
підвищений вміст глюкози (5,0±0,3 ммоль/л) та сечовини (8,7±0,25 ммоль/л).
Ключові слова: зоокумарин, гіпопротеїнемія, білірубінемія, гіперферментемія, лужна фосфатаза, α-амілаза.