Проведеними дослідженнями встановлено, що на ураженість собак дирофіляріями впливають різні фактори: вік, стать, порода, тип утримання, сезонність. Максимально ураженими виявилися собаки у віці 4–6 років. Самців хворих на дирофіляріоз собак було більше, ніж самок. Більш високу екстенсивність інвазії реєстрували у собак порід: німецька вівчарка, кавказька вівчарка, такса, лайка та безпорідні. 

Максимально інвазованими виявилися дворові собаки, екстенсивність інвазії яких становила 35,9 %. Меншою мірою були уражені квартирні собаки, екстенсивність інвазії яких становила 10,2 %.

Дворові та мисливські собаки уражувалися дирофіляріями значно частіше через більший контакт з комарами – проміжними живителями.

Клінічно у хворих на дирофіляріоз собак спостерігали кашель, важке дихання, пригнічення, відмову від корму, збільшення черева, іктеричність кон'юнктиви. Під час аускультації виявили шум під час систоли. Пульс був слабким. Відмічали аритмію. Спостерігали набряки, слоновість кінцівок, нервові явища, внаслідок інтоксикації розвивалася гемолітична анемія та лейкоцитоз.

Лікування з використанням дектомаксу в дозі 1 мл на 16 кг маси тіла підшкірно, глюкози з аскорбіновою кислотою, ізотонічного розчину натрію хлориду, фраксипарину, дифенгідраміну, отопротектину, рибоксину, катозалу та амоксициліну було ефективним і привело до відновлення клінічного стану та гематологічних показників у собак за дирофіляріозу без ускладнень.

Ключові слова: дирофіляріоз, собаки, порода, вік, стать, тип утримання,  екстенсивність інвазії, діагностика, лікування, дектомакс.