Ви є тут

Озонотерапія як нова антимікробна стратегія

Центр громадського здоров’я МОЗ України повідомляє, що стійкість до антибіотиків (антимікробна резистентність) та поява мультирезистентних бактеріальних штамів є проблемою глобального значення. Всесвітня Організація Охорони Здоров’я (ВООЗ) оголосила антибіотикорезистентність однією з основних загроз людству. Саме тому зменшення використання антибіотиків і пошук альтернативи останніх є актуальним питанням, зокрема у ветеринарній медицині. Метою досліджень було вивчити антимікробні властивості озону стосовно збудників раневої інфекції і дослідити можливість використання озонотерапії як потенційного методу антимікробної терапії. Матеріалом для визначення антимікробної дії озону були проби ексудату від хворих собак з гнійними ранами та змиви після санації гнійних ран озонованим 0,87 % розчином NaCl. Складність перебігу ранового процесу за гнійного запалення значною мірою залежить від ступеня мікробного обсіменіння рани і видового складу мікроорганізмів. Тому важливим аспектом було вивчення антимікробних властивостей озону за його дії на гнійний ексудат іn vitro» і in vivo і визначення при цьому бактерицидного впливу на мікроорганізми. Загальне мікробне число визначали методом серійних розведень за Пастером, а видовий склад мікроорганізмів – за культуральними та біохімічними властивостями культивованих мікробних колоній з наступною мікроскопією мазків чистих культур, пофарбованих за Грамом. Мікрофлора гнійних ран була представлена Staph. аureus, Str. faecalis і E. coli. Мікробне забруднення гнійного ексудату до лікування становило від 6,6•10-10 до 3,7•10-8 КУО/мл. Озон проявляє антимікробний вплив на мікроорганізми в рані, однак за концентрації 7 мг/мл не чинить подразнюючої дії на тканини організму. Результати мікробіологічних досліджень підтверджуються клінічними даними. Так, уже на третю добу лікування у тварин в зоні пошкодження була незначна кількість раневого ексудату, а мікробне число останнього склало 1,4•10-4 3,1•10-3 КУО/мл, що є нижче критичного рівня забруднення і в більшості випадків не призводить до прогресування гнійно-запального процесу, тому озонотерапія може розглядатися як додаткова або альтернативна терапія бактеріальної інфекції. Ключові слова: озон, озонотерапія, гнійні рани, антибіотикорезистентність.

  1. Rowen Robert Jay. Ozone therapy as a primary and sole treatment for acute bacterial infection: case report. Medical Gas Research. 2018. no. 8(3). P. 121–124. Doi:https: //doi.org/10.4103/2045-9912.241078
  2. Rowen Robert Jay. Ozone therapy in conjunction with oral antibiotics as a successful primary and sole treatment for chronic septic prosthetic joint: review and case report. Medical Gas Research. 2018. no. 8(2). P. 67–71. Doi:https: // doi.org/10.4103/2045-9912.235139
  3. Отчич О. Біологічні аспекти впливу озону на кров. Вісник Львівського університету. 2012. Вип. 59. С. 23–36.
  4. Investigating antibody-catalyzed ozone generation by human neutrophils / B.M. Babior et al. Jr. Proc Natl Acad Sci USA. 2003. no. 100. P. 3031–3034. Doi:https: //doi. org/10.1073/pnas.0530251100
  5. Buric J., Berjano P., Damilano M. Severe Spinal Surgery Infection and Local Ozone Therapy as Complementary Treatment: A Case Report. International Jorney of Spine Surgery. 2019. no. 13 (4). P. 371–376. Doi:https: //doi.org/10.14444/6050
  6. Hernández F.A. To what does ozone therapy need a real biochemical control system? Asesment and importance of oxidative stress. Arch. Medical Research. 2007. no. 38. P. 571–578. Doi:https: //doi.org/10.1016/j.arcmed.2007.03.002
  7. Підборська Р. В., Шаганенко В.С. Озонотерапія – безпечна альтернатива антибіотикотерапії. Науковий вісник ветеринарної медицини. 2016. Вип. 2. С. 69–74.
  8. Tiwari S., Avinash A., Katiyar S. Dental applications of ozonetherapy: a review of literature. Saudi Jornal. Dental Research. 2017. no. 8(1). P. 105–111.
  9. Amin Laila E. Biological assessment of ozone therapy on experimental oral candidiasis in immunosuppressed rats. Biochem Biophys Rep. 2018. no. 15. P. 57–60. Doi:https: // doi.org/10.1016/J.BBREP.2018.06.007
  10. Росул М.В., Пацкань Б.М. Мікробіологічний моніторинг ран у хворих на синдром стопи діабетика на фоні озонотерапії в практиці сімейного лікаря. Здоров’я нації. 2016. no. 1–2 (37–38). С. 165–169.
  11. Bocci V. Ozone: a new medical drug. Dordrecht, The Netherlands: Springer. 2011. P. 1–4.
  12. Холодняк О.В. Лікування, профілактика та прогнозування локалізованих запальних захворювань тканин пародонта: дис. … канд. мед. наук: спец. 14.01.22. Ужгород, 2017. 204 с.
  13. Загальна мікробіологія : методичні вказівки з мікробіологічних методів досліджень / В.В. Рухляда та ін. Біла Церква: БДАУ, 1999. 52 с.
  14. Определитель бактерий Берджи / Дж. Хоулт и др.; под ред. Дж. Хоулта. 9-изд., 2-томное. М: Мир, 1997. 799 с.
  15. Підборська Р.В. Вплив озонованого фізіологічного розчину на стан пероксидного гемолізу еритроцитів та їх популяційний склад у крові собак. Наук. вісник Луган. нац. аграр. ун-ту: ветеринарні науки. Луганськ, 2009. № 9. С. 64–68.
  16. Ільніцький М.Г., Підборська Р.В., Тарануха С.І. Вплив різних концентрацій озоно-кисневої суміші на мікробний пейзаж гнійних ран у собак. Вісник Полтав. держ. аграр. акад. Полтава, 2009. № 4. С. 154–158.
  17. Ільніцький М.Г., Підборська Р.В. Озонотерапія як безпечний та перспективний метод у ветеринарній практиці. Вісник ЖНАЕУ. 2015. № 2 (50). Т. 1. С. 348–354.
  18. Ільніцький М.Г., Підборська Р.В., Солодчук В.Л. Озонотерапія у практиці ветеринарної хірургії: методичні рекомендації. Біла Церква, 2011. 23 с.
  19. Parva J., Gunjan P., Priti Y. Ozone therapy: the alternative medicine of future. Rev. Art. Pharm. Sci. 2012. Vol. 2. Issue 4. P. 196–203.
  20. Seidler V., Linetskiy I., Hubalkova H. Ozone and its usage in general medicine and dentistry. A review article. Prague Med. Report. 2008. Vol. 109. no. 1. Р. 5–13. PMID: 19097384
ДолученняРозмір
PDF icon shahanenko_2_2020.pdf1.34 МБ