Ви є тут
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ПОСМЕРТНОЇ ДІАГНОСТИКИ ГЕЛЬМІНТОЗІВ ДИКИХ ТВАРИН
У статті для визначення пріоритетів щодо оптимізації вирішення проблеми об’єктивної оцінки паразитологічної епізоотичної ситуації серед поголів’я диких тварин та постановки діагнозу аналізували ситуації, опрацьовували спеціальну літературу, офіційну ветеринарну документацію, враховуючи результати попередньо проведених власних досліджень.
Зроблене експериментально-теоретичне обґрунтування доцільності використання комплексного підходу за посмертної діагностики гельмінтозів диких тварин в цілому. Зважаючи на прийняття «Загальних етичних принципів експериментів на тваринах» (Україна, 2001) та положення Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей (Страсбург, 1985), масові гельмінтологічні розтини стали недопустимими. Доведено, що за розтину кожного трупа рідкісних та зникаючих тварин необхідно провести його повний паразитологічний розтин (а не тільки зоопаразитологічне обстеження). За масового гельмінтологічного обстеження тварин має використовуватись методика повного гельмінтологічного розтину за К.І. Скрябіним, одним з елементів якого є метод послідовних промивань. Цей метод в комплексі з компресорним та оглядом під лупою, а за потреби й під мікроскопом, ділянок тканин різних органів для відбирання гельмінтів різних систематичних груп за обстеження тварин великого та середнього розмірів, є високоефективним.
Ключові слова: гельмінти диких тварин, гельмінтологічний розтин, комплексний підхід за посмертної діагностики, методи седиментації та компресорної мікроскопії.
1. Демидов Н.В. Гельминтозы животных: cправочник / Н.В. Демидов. – М.: Агропромиздат, 1987. – 335 с.
2. Котельников Г.А. Рекомендации по диагностике гельминтозов сельскохозяйственных животных / Г.А. Котельников. – М.: Россельхозиздат, 1981. – 31 с.
3. Зажиттєва та посмертна діагностика гельмінтозів тварин: методичні рекомендації для студентів факультету ветеринарної медицини та слухачів Інституту післядипломного навчання керівників і спеціалістів ветеринарної медицини / [Пономар С.І., Антіпов А.А., Артеменко Ю.Г. та ін.]. – Біла Церква, 2003. – 54 с.
4. Сорока Н.М. Методичні вказівки для діагностики філяріатозів тварин та стратегія основних лікувально-профілактичних заходів при них / Н.М. Сорока, А.В. Березовський, В.Ф. Галат. – К.: Ветінформ, 2002. – 26 с.
5. Пономар С.І. Довідник з диференціювання збудників інвазійних хвороб тварин: навч. посіб. / С.І. Пономар,
В.П. Гончаренко, Л.М. Соловйова; за ред. С.І. Пономаря. – К.: Аграрна освіта, 2010. – 327 с.
6. Довідник з лабораторних методів діагностики інвазійних хвороб тварин / С.І. Пономар, Л.П. Артеменко,
О.П. Литвиненко, В.П. Гончаренко; за ред. С.І. Пономаря. – Біла Церква, 2011. – 152 с.
7. Паразитология и инвазионные болезни животных / [Акбаев М.Ш., Водянов А.А., Косминков Н.Е. и др.]. – М.: Колос, 1998. – 743 с.
8. Шевцов О.О. Довідник з диференційної діагностики гельмінтозів сільськогосподарських тварин / О.О. Шевцов. – К.: Урожай, 1973. – 288 с.
9. Bowman Dwight D. Georgis’ parasitology for veterinarians. – 6 th ed. / Dwight D. Bowman; with a chapter on antiparasitic drugs by Randy Carl Lynn. – W.B. Saunders company. – 1995. – 430 p.
10. Gamble H.R. Trichinellosis / Gamble H.R. // Office International des Epizooties. Manual of standards for diagnostic tests and vaccines. List A and B diseases of mammals, birds and bees. Fourth edition. – Paris, France, 2000. – P. 322–327.
11. Лабораторные исследования в ветеринарии: вирусные, риккетсиозные и паразитарные заболевания: справочник; под ред. Б.И. Антонова. – М.: Агропромиздат, 1987. – 24 с.
| Долучення | Розмір |
|---|---|
 goncharenko.pdf | 275.14 КБ |