Ви є тут

Вивчення та порівняння індексів щільності заселення іксодовими кліщами різних біотопів Київської та Черкаської областей

Іксодові кліщі мають важливе значення у поширенні збудників різних трансмісивних хвороб. Представники родини іксодових переносять численну кількість патогенів. Особливу небезпеку становлять зоонозні інфекції, зокрема: іксодовий кліщовий бореліоз, кліщовий енцефаліт, ерліхіоз, анаплазмоз тощо. Ареали поширення іксодових кліщів досить різноманітні: ліси, луки, чагарники, міські парки та різного типу зелені зони міст. Вивчення кількісного та видового складу кліщів в природних осередках трансмісивних хвороб є важливою складовою оцінки епізоотологічного біопотеціалу та прогнозування ризиків виникнення інфекційних хвороб на певних територіях. У дослідженнях вивчили та порівняли поширення іксодових кліщів на основі індексу щільності заселення кліщами видів Ixodes ricinus та Dermacentor reticulatus в умовах двох різних біотопів: антропогенно-трансформованого лісового біотопу напівприродної формації та природного біотопу лучного типу з пасовищними ділянками. Перший – лісовий біотоп знаходиться в лісопарковому урочищі «Голендерня» в м. Біла Церква Київської області. Другий – природний лучний біотоп локалізується в Черкаській області, Лисянська об′єднана територіальна громада (ОТГ), с. Жаб′янка. Збір іксодид проводили загальноприйнятим методом на прапор. Індекс щільності заселення виражений у відношенні кількості екземплярів кліщів на 1 м2 площі обстежуваної території з коефіцієнтом поправки 1,2. Загалом обстежили 12 тис. м2 сумарної площі біотопів, зібрали 572 екземпляри іксодових кліщів, з них кліщів виду Ixodes ricinus– 393 та виду Dermacentor reticulatus – 179 екземплярів відповідно. В лісопарковому урочищі «Голендерня» зібрали 356 особин іксодових кліщів, із них 339 екземплярів – Ixodes ricinus та лише 17 екземплярів Dermacentor reticulatus. Відповідно, в лісопарковому урочищі «Голендерня» індекс щільності заселення обстеженої площі 6 тис. м2 іксодовими кліщами виду Ixodes ricinus становить 0,07 екз./м2 (95,9 %) та виду Dermacentor reticulatus – 0,003 екз./м2 (4,1 %). В умовах природного біотопу лучного типу зібрали 216 екземплярів іксодових кліщів, з них кліщів виду Dermacentor reticulatus – 162, виду Ixodes ricinus – 54 екземпляри відповідно. Індекс щільності заселення обстеженої площі 6 тис. м2 в біотопі лучного типу кліщами виду Dermacentor reticulatus становить 0,03 екз./м2 (75,0 %), для кліщів виду Ixodes ricinus – 0,01 екз./м2 (25,0 %). Показники індексів щільності заселення між іксодовими кліщами виду Ixodes ricinus та кліщами виду Dermacentor reticulatus мають статистично значущу різницю (p<0,01), яка обумовлена типами біотопів.

Ключові слова: іксодові кліщі, Ixodes ricinus, Dermacentor reticulatus, індекс щільності заселення, біотопи.

  1. Emergence of tick-borne pathogens (Borrelia burgdorferi sensu lato, Anaplasma phagocytophilum, Ricketsia raoultii and Babesia microti) in the Kyiv urban parks, Ukraine / Y.M. Didyk et all. Ticks and Tick-borne Diseases. 2017. Vol. 8. No. 2. Р. 219–225. DOI:10.1016/j.ttbdis.2016.10.002.
  2. Ixodes ricinus and Its Transmitted Pathogens in Urban and Peri-Urban Areas in Europe: New Hazards and Relevance for Public Health / A. Rizzoli et all. Frontiers in Public Health. 2014. Vol. 2. Р. 1–26. DOI:10.3389/fpubh.2014.00251.
  3. Detection of pathogens in ixodid ticks collected from animals and vegetation in five regions of Ukraine / V.A. Levytska et all. Ticks and Tick-borne Diseases. 2021. Vol. 12. No. 1. Р. 1–8. DOI:10.1016/j. ttbdis.2020.101586.
  4. Федонюк Я., Подобівський С. Морфологічні особливості популяцій іксодових кліщів Тернопільської та суміжних областей Західної України. Вісник проблем біології і медицини. 2017. Т. 4, № 140. C. 152–155. URL: surl.li/cbvgb.
  5. Geographical distribution of Dermacent or marginatus and Dermacentor reticulatus in Europe / F. Rubel et all. Ticks and Tick-borne Diseases. 2016. Vol. 7. No. 1. Р. 224–233. DOI:10.1016/j.ttbdis.2015.10.015.
  6. Rogovskyy A.S., Nebogatkin I.V., Scoles G.A. Ixodid ticks in the megapolis of Kyiv, Ukraine. Ticks and Tick-borne Diseases. 2017. Vol. 8. No. 1. Р. 99– 102. DOI:10.1016/j.ttbdis.2016.10.004.
  7. Небогаткін І.В., Шульган А.М. Епідеміологічні й епізоотичні особливості хвороби Лайма у 2019 році в Україні. Актуальна інфектологія. 2020. Т. 8. №. 5–6. C. 44–48. DOI:10.22141/2312- 413x.8.5-6.2020.217959.
  8. Волошина Н.О., Волошин О.Г., Шевченко В.Г. Природно-вогнищеві інфекції за умов зміни клімату. Проблеми екології та еволюції екосистем в умовах трансформованого середовища: матеріали наукових праць ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, Чернігів: Десна Поліграф. 2018. C. 48–51. URL:surl.li/bxefu.
  9. Волошина Н.О., Волошин О.Г. Екологічні передумови поширення емерджентних хвороб. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Біологія. 2017. Т. 3 (70). C. 120–123. URL:surl.li/bxefj.
  10. Паничев В.O. Зараженість кліщів у парках Тернополя. Інфекційні хвороби. № 4. С. 35–40. DOI:10.11603/1681-2727.2020.4.11894
  11. Driving forces for changes in geographical distribution of Ixodes ricinus ticks in Europe / J.M. Medlock et all. Parasites and Vectors. 2013. Vol. 6. Р. 1–11. DOI:10.1186/1756-3305-6-1.
  12. Паничев В.О., Андрейчин М.А., Кашуба М.О. Оцінка щільності заселення біотопів кліщами з використанням індексу заселення. Порівняння ефективності різних засобів збору кліщів. Інфекційні хвороби. 2020. Т. 1. №. 1. C. 20–26. DOI:10.11603/1681-2727.2020.1.11093.
  13. Upsurge of Lyme borreliosis in Ukraine: a 20- year survey/A.S. Rogovskyy et all. Journal of Travel Medicine. 2020. Vol. 27. No. 6. P. 1–3. DOI:10.1093/ jtm/taaa100.
  14. Lyme disease ecology in a changing world: Consensus, uncertainty and critical gaps for improving control / A.M. Kilpatrick et all. Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences. 2017. Vol. 372. No. 1722. DOI:10.1098/rstb.2016.0117.
  15. Boulanger N., Boyer P., Talagrand-Reboul E. Ticks and tick-borne diseases. Medecine et Maladies Infectieuses. 2019. Vol. 49. No. 2. Р. 87–97. DOI:10.1016/j.medmal.2019.01.007.
  16. Ecology of Ixodes pacificus Ticks and Associated Pathogens in the Western United States / M. McVicar et all. Pathogens. 2022. Vol. 11. No. 1. 89 р. DOI:10.3390 /pathogens11010089.
  17. Fedonyuk L.Ya., Podobivskiy S.S. Spreading of Dermacentor reticulatus ticks in Ukraine. Сlinical and experimental pathology. 2012. Vol. 19. No. 3 (73). Р. 128–137. DOI:10.24061/1727-4338.
  18. Гумен Б.Б. Поширення іксодових кліщів (Ixodidae) та їх роль у перенесенні збудників хвороб на території міста Черкаси: матеріали всеукраїнської студентської науково-практичної конференції «Сучасні досягнення природничих наук». 2020. Т. 1. № 1. C. 59–61. URL:surl.li/bxrbd
  19. Мельник В., Джуло О. Кліщовий бореліоз в Рівненській області. Фундаментальні та прикладні дослідження: сучасні науково-практичні рішення та підходи. 2019. Т. 1. № 1. C. 339–341. URL:surl. li/bxrcd
  20. Кассіч В.Ю., Короза Е., Лівщенко Л.П., Лівощенко Є.М. Моніторинг кліщів Ixodesricinus і Dermacentor reticulatus на території Сумської області. Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Ветеринарна медицина». 2017. Вип. 1. № 1. C. 124–128. URL:surl.li/bxrdj
ДолученняРозмір
PDF icon panteleienko_1_2022.pdf1.18 МБ