Мікроорганізми здатні швидко набувати антибіотикорезистентності через мутацію, передачу генів-пам’яті та епігенетичних змін. Різні чинники впливають на поширення стійких до антибіотиків бактерій у сфері охорони здоров’я, сільському господарстві/тваринництві та навколишньому середовищі за їх нераціонального, надмірного використання. Ці стійкі мікроорганізми (Escherichia coli, Staphylococcus aureus, Proteus spp.) та їх гени потрапляють у ґрунт, повітря, воду, сільськогосподарські відходи, очисні споруди і поширюються у навколишньому середовищі. Особливо небезпечними є збудники-зоонози. Вчені та практикуючі лікарі розробляють глобальні стратегії, які насамперед включають удосконалення ідентифікації та моніторингу поширення стійких патогенів. Метою досліджень було визначити у мікроорганізмів, виділених від тварин-компаньйонів, чутливість до антибактеріальних препаратів. Для мікробіологічного дослідження відібрано біологічний матеріал, за різних інфекційних процесів. Визначено у ізолятів Staphylococcus aureus резистентність до різних антибіотиків. Зокрема, найбільш резистентними виявилися ізоляти до цефтріаксону (7,14 %), цефазоліну (5,36 %) та ампіциліну (5,36 %). За дослідження ізолятів Staphylococcus aureus найвищу резистентність встановлено до еритроміцину, лінкоміцину що вірогідно вище (р<0,001) у порівнянні із отриманими показниками резистентності до тетрацикліну та цефтріаксону. У виділених ізолятів Staphylococcus epidermidis виявили резистентність до гентаміцину, еритроміцину, лінкоміцину, цефатоксину, ампіциліну, що вірогідно (р<0,001) вище у порівнянні із отриманими даними резистентності до тетрацикліну, ципрофлоксацину, цефтріаксону. Найбільш резистентними ізоляти E. coli виявилися до лінкоміцину (10,34 %), цефтріаксону (10,34 %), тетрацикліну (8,62 %) та норфлоксацину (8,62 %).

Ключові слова: антибіотикорезистентність, антибіотики, поширення, мікроорганізми, Escherichia coli, Staphylococcus aureus, Proteus spp., собаки, коти.