Контактний дерматит – це ураження шкіри бройлерів, що призводить до зниження якості туші на 15–30 %. Його описують як коричнево-чорні ерозії та виразки, що виникають на грудях (breast blisters, BB), скакальному суглобі (hock burns, HB) та на шкірі центрального м’якуша стопи (food pad dermatitis, FPD). Найчастіше уражається м’якуш стопи, слідом за ним ділянка скакального суглоба і грудної клітки. Наявний ряд чинників, які призводять до виникнення дерматиту м’якушів. До них відносять: щільність посадки птиці; тип поїлок та порядок їх використання; годівля; рівень температури і вологості у приміщені; тип підстилки, її якість та кількість; здоров'я кишечнику. Птиця, яку утримували зі щільністю 8 особин/м2 , менше страждала від дерматиту, ніж та, яку утримували за щільності 13 особин/м2 . Більше того, шкідливий вплив високої щільності був особливо виражений за показника 18 особин/м2 . Поширеність та тяжкість цієї патології у бройлерів зростає на більш пізніх етапах відгодівлі. При цьому пододерматит поширювався на кілька шарів шкіри. Стан м’якушів погіршувався за досягнення птицею забійного віку з ураженням до 64 % тушок. Ураження скакальних суглобів і грудей були рідкістю. Волога підстилка (>30 % вологи) асоціюється із збільшенням захворюваності та тяжкості контактних дерматитів у системах утримання бройлерів та індиків. Такий стан підстилки здебільшого реєструють у зимово-весняний та осінній сезони. Якість підстилки, особливо з урахуванням її вологості, визначено як важливе питання добробуту, що має значний негативний вплив на стан пір’я, здоров’я кінцівок та частоту виникнення контактного дерматиту. Важливе значення має температура підстилки. За її зростання ступінь ураження контактними дерматитами підвищується. Причиною підвищення температури підстилки є збільшення щільності посадки і накопичення більшої кількості посліду, який посилює бактеріальне бродіння. За вологої підстилки пір’я птиці стає вологим або забрудненим підстилкою, фекаліями та брудом. Воно втрачає свої захисні властивості. Рівень добробуту птиці різко знижується. Діагностику контактного дерматиту у птиці проводять за характерними клінічними ознаками. Це кульгавість, порушення рухливості та зміна кольору шкіри, що часто переростає у виразку. Ураження чітко відокремлюються від неушкодженої тканини і часто з'являються у вигляді виразок, оточених глибоким геморагічним валом. Контактні дерматити можуть розвиватися менш ніж за тиждень. Характерними ознаками на початку хвороби є набряк, почервоніння та збільшення місцевої температури, потовщення шкіри. Глибокі виразки, здебільшого, призводять до абсцесів у нижче прилеглих тканинах та структурах. Часто місце ураження покривають кірочки. Якщо розвиваються великі виразки, вони можуть зумовлювати біль, зменшувати швидкість росту, перешкоджати ході та відкривати доступ бактерій до нижче прилеглих тканин.

Ключові слова: бройлери, дерматит центрального м’якуша пальця, дерматит в ділянці скакального суглоба, дерматит в ділянці грудей.