Ви є тут
Хвороби, спільні для людини і тварин – сучасний стан проблеми
Однією з істотних проблем для ветеринарної служби і працівників гуманної медицини всього світу є заразні хвороби (паразитарні та інфекційні), спільні для людини і тварин. У більшості країн цю групу хвороб називають зоонози, хоча у багатьох дослідників цей термін викликає низку спірних питань. У ряді країн прийнято суворо розділяти їх на зооантропонози і антропозоонози. Однак, незважаючи на відмінність у термінології, важливість зоонозних хвороб залишається актуальною.
Звичайно, в країнах з різними клімато-географічними, культурними та гастрономічними особливостями будуть превалювати ті чи інші хвороби, проте їхня соціальна і економічна значимість подібна для всіх. У роботі в порівняльному аспекті висвітлено найбільш значущі зоонози і залежність їх поширення від клімато-географічних, гастрономічних, культурних і ряду інших особливостей країн. Проводили дослідження у Республіці Білорусь, Туркменистані, Таджикистані і Азербайджані. У процесі досліджень виявляли найбільш значущі зоонози для перерахованих вище країн і визначали основні причини та чинники, що сприяють виникненню і поширенню цих патологій. Дослідження проводили з використанням сучасних методів, зокрема паразитологічних, вірусологічних, бактеріологічних, молекулярно-генетичних і статистичних. В результаті проведених досліджень встановлено, що ряд зоонозних хвороб, таких як сказ, пастерельоз, туберкульоз досить широко поширені практично у всіх зазначених країнах, тоді як сибірка, бруцельоз, ехінококоз – мають суттєву різницю в інтенсивності поширення, і безпосередніми причинами такої відмінності є як клімато-географічні чинники, так і особливості ведення сільського господарства тощо.
Ключові слова: зоонози, інфекції, інвазії, сказ, пастерельоз, сибірка, бруцельоз, туберкульоз, ехінококоз, цестодози, трихінельоз, аскарідатози, криптоспоридіоз.
https://orcid.org/0000-0001-8346-29881. Амангельдиев К.А. и др. Современная ситуация по малярии в Туркменистане / К.А. Амангельдиев, К.В. Морозова, Д.О. Медалиева // Медицинская паразитология и паразитарные болезни. –2001. –№ 1.– С. 37-39.
2. Бронштейн А.М., Малышев Н.А., Федянина Л.В., Давыдова И.В. Фасциолез с длительным бессимптомным течением у больного из Туркменистана, осложнившийся острой механической желтухой: описание случая и обзор литературы // Эпидемиология и инфекционные болезни. –2016. –№2. – С. 92-98.
3. Еременко Е.И., Рязанова А.Г., Буравцева Н.П. Современная ситуаций по сибирской язве в России и мире. Основные тенденции и особенности. Проблемы особо опасных инфекций.– 2017.–№ 1.–С. 65-71. DOI: 10.21055/0370-1069-2017-1-65-71.
4.Жамансарин Т.М. Ветеринарные науки. Исследования и профилактика бруцеллеза коз. Международный научно-исследовательский журнал.– 2015.– №11 (42) .– Часть 3.– С. 103-105. DOI: 10.18454/ IRJ.2015.42.185
5. Кирильцова В.А., Кирильцов Е. В. Эхинококкоз диких копытных животных юга Забайкальского края. Международный научно-исследовательский журнал.– 2016.– №8 (50) .– Часть 2.– С. 39-42. DOI: 10.18454/ IRJ.2016.50.068
6. Колосов А.Е., Романов А.В., Вьялицын А.Г. Оценка опасности заражения бешенством в северных регионах России. Международный научно-исследовательский журнал.– 2017.– № 5 (59) .– Часть 2.– С. 141-5. DOI: 10.23670/IRJ.2017.59.106
7. Логвин Ф.В., Кондратенко Т.А., Водяницкая С.Ю. Сибирская язва в мире, странах СНГ и Российской Федерации (обзор литературы). Медицинский вестник Юга России.– 2017.– 8(3) .– С. 17-22. DOI: 10.21886/22198075-2017-8-3-17-22
8. Levett P.N. Leptospirosis. Clin Microbiol. Rev.– 2001.–14.– С. 296-326. DOI: 10.1128/CMR.14.2.296326.2001
9. Макаров В.В., Махамат Н.Я. Глобальная эпизоотология сибирской язвы. Заболеваемость человека как индикатор эпизоотического неблагополучия и факторы риска. Ветеринария сегодня.– 2019.– №1.– (28). С. 63-67. DOI: 10.29326/2304-196Х-2019-1-28-63-67.
10. Мовсесянц А.А., Олефир Ю.В. Современные проблемы вакцино-профилактики бешенства. БИОпрепараты. Профилактика, диагностика, лечение.– 2019.– 19(1). – С. 10-16. DOI: 10.30895/2221-996X-201919-1-10-16
11. Мурадназарова Т.Б., Бородина О.Н., Тедженова З.А. Эпидемиологические особенности криптоспоридиоза в Туркменистане. Терапевтический архив.– 2002.– Т. 74.– №11.– С. 53-55. 12. Никифоров В.В., Авдеева М.Г. Бешенство. Актуальные вопросы. Эпидемиология и инфекционные болезни.– 2017.– 22(6) .– С. 295-305. DOI: 10.18821/15609529-2017-22-6-295-305.
13. Паразитарные зоонозы (монография) / М.В. Якубовский [и др.]; под ред. М.В. Якубовского. – Минск, Наша Идея, 2012. – 384 с.
14. Pallua K., Putz G., Mitterschiff thaler G., et al. Management of hepatic echinococcosis in pregnancy. // Int. J. Gynaecol.Obstet.– 2010.– V.109(2) .– P.162. DOI: 10.1016/j. ijgo.2010.01.009 15. Rohde G., Straube E., Essig A., Reinhold P., Sachse K. Chlamydial Zoonoses. Dtsch Arztebl Int.– 2010.–107(10) .– С. 174-80. DOI: 10.3238/arztebl.2010.0174
16. Тарасов М.А., Янович В.А., Копылов П.В., Иванов Л.И., Попов Н.В., Топорков В.П., Кутырев В.В. Эпизоотологическое обследование очагов зоонозов в условиях стихийного бедствия (наводнение). Проблемы особо опасных инфекций.– 2013.– № 4 .– С. 37-41. DOI: doi.org/10.21055/0370-1069-2013-4-37-41.
17. Хаммадов Н.И. Генетические маркеры вируса ящура крупного рогатого скота, геномный анализ. Проблемы особо опасных инфекций.– 2019.– № 2.– С.111116. DOI: doi.org/10.21055/0370-1069-2019-2-111-116
18.Шубин Ф.Н. Зоонозный сальмонеллез в России: основные аспекты проблемы. Эпидемиология и Вакцинопрофилактика.– 2015.–№ 14(1) .– С. 28-30. DOI: 10.31631/2073-3046-2015-14-1-28-30
19. Wertheim H. F. L., Nguyen T. Q., Nguyen K. A. T., de Jong M.D., Taylor W. R. J., Le T. V. et al. Furious rabies after an atypical exposure. PLoS Med.– 2009.– № 6(3):e1000044. DOI: 10.1371/journal.pmed.1000044
| Долучення | Розмір |
|---|---|
 subbotina_2_2019.pdf | 4.64 МБ |